Філіпчук Альона Вікторівна
Дата народження 12 липня 1989 рік
Освіта – вища;
ВНЗ – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича;
Дата закінчення – 2011 рік
Факультет – філологічний
Спеціальність – українська мова та література
Кваліфікація – філолог, викладач української мови та літератури
Місце роботи – Хотинська ЗОШ І-ІІІ ст. №5
Посада-вчитель української мови та літератури, класний керівник
В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Мені поталанило безкінечно жити в душах моїх учнів. Вони моє продовження та відображення. Ми ніколи не знаємо, що чекає нас завтра. Доля підносить нам зовсім несподівані сюрпризи. Ми ніби йдемо по дорозі, де кожен поворот обіцяє зміни. Які? Невідомо. 2014 рік став поворотним у моєму спокійному житті вчителя –предметника. «Я - класний керівник». Хвилювалася, переживала, адже це перше класне керівництво в моєму житті. Немає досвіду, немає своїх дітей. Страшно. Треба буде відповідати за 20 абсолютно різних людей. А у кожного з них своя доля, свої печалі і радості, захоплення. З кожним треба поговорити, помітити його успіх, допомогти вирішити проблему, підказати вихід з важкої ситуації. Але чомусь хотілося сказати так. Мудреці кажуть: «Не можна судити про те, чого не знаєш». І я погодилася. Мій педагогічний стаж невеликий - всього три роки, два з яких я є класним керівником вже шостого класу. Здавалося б,тільки вчора я захищала дипломну роботу, тільки вчора мені урочисто вручали диплом ,а сьогодні мене щоранку збивають з ніг діти, радіючи моєму приходу на роботу. Я й подумати не могла - як це? Як бути відповідальною за життя і здоров'я чужих дітей? Як бути хранителем дитячих таємниць? Яке це – переживання за них як за рідних? Мимоволі навертаються сльози .... Я не можу сказати про них просто «діти», це - «МОЇ діти»! Мої! Для них мені нічого не шкода, особливо - часу! Я можу і в будній день вивести їх на прогулянку, повести в похід або відправитися разом з ними на екскурсію, а можу провести свої вихідні, граючи з ними в рухливі ігри на свіжому повітрі. Мені це подобається - я отримую величезне задоволення, дивлячись, як вони радіють, як їм весело!
Дитяча посмішка незрівнянна ні з чим!
|