Ідея створення сайту виникла від бажання поділитися своїм досвідом, своїми методичними напрацюваннями,проектами та творчими роботами учнів. Розміщена на сайті інформація призначена для класних керівників, батьків, учнів і всіх, хто не байдужий до професії вчителя.
Сподіваюсь, що Ви зможете знайти тут корисну для себе інформацію. Буду вдячна за Ваші відгуки, пропозиції та коментарі, залишені до статей та матеріалів.
за це душа наповнюється світлом»
(Л. Костенко)
Важко переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні та розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня. Успішний учитель для обдарованих учнів – це геолог, що зуміє розшукати скарби в душі дитини, натрапити чи то на золоту жилу, чи на коштовний камінь, чи на вічний граніт.
Учительська професія — це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса — повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення — один з тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці. Я твердо переконана, що цей корінь закладається в людині в дитинстві й отроцтві, закладається і в сім’ї, і в школі. Він закладається турботами старших — батька, матері, вчителя, — які виховують дитину в дусі любові до людей, поваги до людини.
Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Щоденне спілкування з дітьми дає силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячих голівках народжуються ідеї, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому.
Моя робота визначає всю мою сутність і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – семестрами, уроками, перервами, – і так перший рік минув... «Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виконавчо і плідно. Ці і подібні думки, які завжди близькі вчителеві й постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя», писав А. Дістервег.
Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібно багато ще зробити. Потрібно багато, що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже, саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитину, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його людській душі та свідомості.
Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довіру і викликати інтерес до знань, потребу виховати у собі найкращі людські риси.
